|
Рассказ на тему "Странности" добавлен: 04/11/2018 Путешествие в тридевятое царствоБув на світі один чоловік . Років з двадцяти. Звали його Максом. Був він звичайною людиною – не принцем, не якимсь героєм, не богатирем, а звичайною людиною. І одного зимового дня він вирішив прогулятися київським парком. Глава 1 Впав, оговтався Йде парком. Тут що за … . Підсковзується падає , та втрачає свідомість .Приходить в себе , та починає озиратись: ліс , кущі та дерева навкруги . — Де я , що це на мені – Макс оглянув свій обладунок .Тут він почув якийсь шелест в кущах . З яких вийшла дівчинка років сімнадцяти. — Ти хто? — запитав Макс . — Я — Ліса – відповіла дівчинка отряхуючи з себе листя .До речі вона була не дівчинкою,а перевертнем і мала такий вигляд: лисячі вушка та такий самий лисячий хвіст. В її обличчі були лисячі образи ,також , на ній було легке платтячко. Макс трохи тремтячи відійшов назад [ подивився я б на вас коли ви перевертня побачили ]. — Я нічого тобі не зроблю – відповіла вона. — Ага, ага – все ще тремтячи відповів Макс. – а д-де я ? — Ти , в Тридев’ятому царстві,- відповіла Ліса.- а знаєш ,пішли зі мною до міста. — Добре , — трохи заспокоївшись , відповів Макс , і вони разом пішли до міста . Глава 2 Макс у місті Прийшовши до міста наш турист , не відстаючи від своєї подружки роздивлявся навкруги . Місто виглядало , як звичайне місто : з вулицями , базарами , парками . В центрі цього міста був величезний палац.До речі , палац належав князеві : Князю Князьовичу Князенку . Ліса відвела нашого залізноголового до свого знайомого : Монгола . Це була добра людина , середнього зросту , трохи схожа на китайця . Він був власником лавки з прянощами де продавав різне : від спецій , до горіхів . Привітавшись , він пригостив наших героїв горіхами. І тут Макс почав його розпитувати : — Слухай , а можеш щось цікаве розповісти ? — Цікаве ? ,- я ось що чув , що люди кажуть , що ніби якісь богатирі хочуть піти і вбити дракона , який викрав дочку нашого князя . — Треба мабуть піти до палацу , і попитати , чи може я в цьому участь прийму . Подякувавши Макс пішов до замку . Але коли до будівлі залишалось метрів п’ятсот , наш турист за щось зачепився: — Хай йому грець ! – піднімаючись Макс подивився , що перечепився через якусь залізну річ : Залізна ручка , від якої іде спірально закручена трубка , на якій є напис : Залізна штука . – Хм , що це може бути … не важливо , заберу собі . І він пішов до палацу , де вже збиралися герої . Друзі – казав Князь – я певен , що для вас це буде великою честю , врятувати мою доньку від Змія . Було б добре – так думав наш турист , але Котигорошко його перебив : Перш ніж рятувати царівну , знайди якусь зброю , чи ти будеш воювати тою штукою? Макс трохи обурився та пішов із замку , на виході його зупинив дворецький: — Я знаю тут в місті , є одна людина на ім’я Ломбардій . Він на будь’яку річ знайде пристосування , навіть на таку . — Добре , сходжу до нього . Макс в Ломбардія Піднімаючись Макс слідкував куди йде Ліса , бо сам добре не знав місцевості . Пройшов декілька метрів вони побачили будинок середніх розмірів. Зайшовши в середину наші герої побачили людину добре вдягнену , яка сиділа за столом і щось писала. — А , відвідувачі – радісно промовив Ломбардій — ну заходьте ! — Дивись , бачив таке – сказав Макс простягаючи йому Залізну штуку. — Дай подивитись , ага так , зараз – Ломбардій пішов за чимось. Через деякий час він повернувся весь захеканий , весь у пилюці із якимось документом в руці – Ух мало мотлохом не завалило … так зараз не про це , ось тут написано : Інструкція до того не знаю чого . Принцип дії : Загадати що саме потрібно . після використання того не знаю чого дощечки , які залишились побити [легенько] тою самою Залізною штукою. Може йти в комплекті , або роздільно . — І що ? — І ось , за допомогою тої речі що ти мені приніс можна оце полагодити – Ломбардій показав на якісь дошки , які лежачи на полиці які за весь час , що лежали вкрились шаром пилу – он те .А за те що ти знайшов цю річ тримай меча і трохи грошей — Знаєш велике тобі дякую . — Ні , ти мені дуже допоміг ; Хоча я й раніше читав інструкцію , але гадки не мав що така річ є . До речі якщо піти через ліс прямо , то можна вийти до вказівного каменя , як йти через ліс я не знаю , можливо знає твоя подруга. — Так , я знаю як йти через ліс ! – з посмішкою відповіла Ліса Глава 4 Макс на роздоріжжі — Так він казав йти до вказівного каменя , Лісо , якщо я не помиляюсь то це воно –сказав Макс вказуючи на кам’яну брилу з одним єдиним написом і стрілкою : До чорта , на – ліво п’ять кілометрів . Ех добре хоч прогуляюсь – сказав Макс і пішов в напрямі вказаному стрілкою . Глава 5 Макс в гостях у чорта Наш герой підходячи до замку , який до речі належав Чорту , почав потроху роздивлятися цей замок : старий , але гарно зроблений , прикрашений різноманітними візерунками , здавалось він стояв тут вічно — Лісо , постій біля воріт , а я піду в середину , добре ? — Так – як завжди відповіла Ліса Зайшовши всередину будівлі , наш сміливець почав озиратись : гарні меблі , та професійна оздобленість вказували на те , що хазяїн був заможним , та добре обізнаним у мистецтві . Та не довго Макс роздивлявся оздоблення , пройшовши ще всередину , він почув , що десь поруч влаштували свято , і він пішов на звук . Дійсно був невеличкий банкет , не зрозуміло по якій нагоді , але його учасники були вражаючими , якщо не страшними : Чорт , Кощій , та Шайтан . Першим нашого туриста побачив власник будівлі Кощій : — А хто до нас прийшов … ну добре , сідай з нами … побенкетуєш — Та ні , дякую …я хотів спитати , а як йти від вказівного каменя ? — Е , я б як другу тобі розповів ,але в нас того-самого … торт вже вдвічі зменшився та й узвару вже не має . Слухай , збігаєш ? — Так не питання , я збігаю , часу в мене це не займе багато . І Макс пішов за , але Ліса його зупинила : — А ти куди йдеш ? — За тортом та ще за чимось , та не для себе , а дощій відправив . І тут , почувся ніжний проте суворий жіночий голос: Ну, тоді вертайся до нього , і передай йому мої вітання ! — Та я в нього лише дорогу попитав , і все . — А , ну тоді заходь . Хатинко , до лісу задом , а до нього передом , чи боком . Хатинка повернулася до Макса дверима , але на 45 градусів . І він зайшов до хати . В ній сиділа , на стільці гарна , з розпатланим волоссям , та в піжамі дівчина років сімнадцяти . Вона спершу подивилась на Макса , а потім на Лісу . Врешті-решт вона встала із стільця , а потім запитала : А чого , ви до мене прийшли ? Тут Дуб як гаркне : Їх Кощій прислав ! — А хто тебе питав – Макс крикнув у відповідь . — А що , не можна? — Та питай-питай – сміючись сказала Ліса. — Взагалі – то він тільки дорогу вказав . — А , он воно що … До речі , а що вам потрібно ? — Як до зміїного замку , ти часом як пройти , не знаєш . — Знаю , але можеш мені в городі допомогти ? — А дуб той , не може допомогти , чи як ? — Не може тому , що він – охоронець . Ну як , допоможеш ? — Добре , допоможу , що робити ? — В мене , за хатою город , а там всілякий бур’ян росте . — Добре , викорчую . — Але обережно ! — Та я обережно. — І щоб , сам не вбився ! Останні слова Макс сприйняв несерйозно , але не тут то було : Бур’ян то живий ! І як загорлав коли побачив Макса : Їжа ! Ура! — Дуля вам з маком , а не Їжа – вигукнув Макс та кинувся в атаку . Ось так , десь годинки дві наш герой нищів бур’ян так , що аж щепки летіли . Через дві години , він пішов до хати . — Ну як , викорчував бур’яни ? – з цікавістю запитала Карина . — Де там викорчував , перетрощив – гордо відповів Макс – і до речі , не зламав нічого зайвого — Дякую тобі за це , слухай я ж навіть не представилась , мене звати Карина . — А мене Макс . — А до змія якщо піти хочеш ,то поверни біля вказівного каменя вправо . — Тю , і як раніше не пішов тою дорогою Подякувавши і попросивши , щоб Ліса залишилась тут , Макс пішов до змія Глава 6 Макс в гостях у змія — Хм, схоже це саме той замок – сказав Макс підходячи до замку .- О , що це – сказав він , дивлячись на вивіску замку : Головний вхід – висячий міст , чорний хід – фунікулер . – Е-е , краще фунікулером – пробелькотів він , та обійшов замок . Хвилин через десять він був вже в замку . Походивши трохи по замку , Макс прислухався : Десь , було урчання якогось великого й страшного звіра . І Макс пішов на цей рев . Прийшовши до того місця , звідки він вважав йде рев , Макс побачив двоглавого змія , в якого були дві голови : Одна була обурена , а інша сумна . От обурена голова й запитує : Чого , ти сюди припхався ?! — Як чого , принцесу визволяти . — Знайшовся сміливий , Га-га-га .- Похнюпившись , додала сумна голова : Йшов би ти звідси . — Нічого , нічого , зараз я тобі влаштую … — сказав Макс . І поки дракон заливався сміхом , акуратно відрубав йому ту саму , злу макітру . — От добре , що ти його позбувся , а то він мені все життя псує . – сказала ціла голова. Нічого не зрозумівши Макс пішов до принцеси . Підійшовши до найгарніших дверей , він акуратно відчинив їх . За ними сиділа принцеса на ліжку , та мала дуже гордий та суровий вигляд, та мала гарне , чорне волосся , та карі очі . Тільки-но Макс зайшов , як вона вимовила : — До мене , навіть не підходь , якщо ти звичайно не принц . — Я не принц . — Тоді , я з тобою нікуди не піду , а якщо ти мене кудись відправиш… — Скажи , звати то тебе як ? — Леравія . — Ну тоді хоч до дому вертайся . — Добре повернусь . І вони пішли в місто , до Князя . — Доню ! Донечку ! – радісно сказав Князь – як , я радий тебе бачити! — І я тебе тату . — Ну , раз ця людина тебе від змія врятувала , то хай він тобі за чоловіка буде . Тут Макс і каже — Ні дякую – відповів він задкуючи до виходу . А після того як вийшов з території замку , такого дьору дав , що той спортсмен на олімпіаді . Приходить на болото , а там Карина з Лісою саме пили чай . — Ну як , вбив дракона – спитала Карина — Як вбив … в дракона дві голови було , а я йому одну відрубав … — І що ? — І от , йому зараз живеться краще . — А чому ? — Довго розповідати . — А добре , що все добре закінчилось , а принцеса ? — Навіть не питайте , то якесь жахіття , і як змій з нею тільки жив. — Що страшна дуже ? — Ні , проте жахливий характер . На цій фразі Макс закінчив розповідь , і теж сів за стіл . Глава 7 Макс вдома О-ох , моя голова-а – сказав Макс встаючи з ліжка – дарма , ж я на ніч пив ! – сказав він дивлячись на порожню пляшку з-під пива. – Ну і присниться ж таке . — Що присниться ? – промовила Ліса сидячи в кріслі . Повернувшись на голос Макс подивився на неї скляними очима , і зрозумів : Всі ті події йому не примарились. Источник: не известен Другие эротические, сексуальные, порнографические рассказы и сочинения:
|
Каталог сайтов спонсоров этого портала знакомств и общения |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
